Комментарии
-
Куклы БЛАЙЗ
13.01.2026 00:43 -
Бібліотечний 2025-ий, або Рік, коли книги об'єднували
08.01.2026 18:55Креатив зашкалює, особливо у молодих фахівців :-) Дякую всій бібліотечній команді. Нас небагато, але ... -
#Читацький_гід в Інстаграм бібліотеки рекомендує книгу Емілі Сід "Це безжальне благословення"
01.01.2026 21:29Емілі Сід «Це безжальне благословення». Ця книга з перших сторінок тримає в напрузі. Мені сподобалося ... -
АРТПРОЄКТ "НАШІ" авторки Шабас Оксани - художниці з Костянтинівки (Донецька обл.)
27.12.2025 22:12Шануємо! Пам'ятаємо! -
"Читацький гід" в Instagram бібліотеки
26.12.2025 21:42Треба знайти час для читання книг, навіть якщо це не завжди просто :-) -
Бібліотека - переможець Всеукраїнського конкурсу!
24.12.2025 22:55Це неймовірно! Неочікувано! Але, правда!!! Ми - перемогли! Дякуємо нашій пані Ользі, провідному ... -
Рубрика #Голоси_сучасності або Що читати на зимові свята
18.12.2025 11:53Книга - новинка. А вже захотілось почитати :-) А вам, шановні відвідувачі? -
Зимове читання: «Веріті» Коллін Гувер
02.12.2025 23:01«Веріті» Коллін Гувер, а ще теплий плед і кава... тихий зимовий вечір... з новою книжкою. -
П’ятий відкритий міжнародний конкурс репортажної фотографії «Україна 2025»
28.10.2025 14:04Талановита людина талановита у всьому. Бажаємо нашому земляку-костянт инівцю, який зараз мешкає у м. -
Обласна акція "Словничок Донеччини"
28.10.2025 13:26Дуже цікаву інформацію знайшла, коли шукала матеріал за питанням діалектних слів Донеччини, а саме ... -
Михайло Мілян - учасник міжнародної фотовиставки «Fokus Award Еdition 16»
18.10.2025 15:52Пане Михайло дуже талановита людина. Колектив бібліотеки вітає нашого земляка з участю у міжнародній ... -
РІДНЕ МІСТО
11.10.2025 22:29Читаю вірш з надією повернутися додому :-) -
Авторська пісня про рідне місто
11.10.2025 22:27Дякуємо автору за участь у конкурсі та бажаємо перемоги! -
Всесвітній день усмішки — свято доброго настрою
03.10.2025 13:05Від усмішки всім стане тепліше :-) -
Про батьківський край у книг запитай
19.09.2025 14:34Хочеться побажати рідному місту у 155-ий день народження здійснення мрій! -
Андрій Любка «Щось зі мною не так»
08.09.2025 21:24Зараз читаю "Твій погляд, Чіо-Чіо-сан" Андрія Любки. Але це не просто читальна розвага... тут є про що ... -
Андрій Любка «Щось зі мною не так»
03.09.2025 12:29Отримала задоволення від участі у засіданні мовного клубу. Цікава зустріч з неординарним автором ... -
Майстер-класи в бібліотеці: коли творчість стає навчанням
26.08.2025 14:02Класний фахівець бібліотеки пані Ольга створює інтерактивні заходи і бібліографічну продукцію завдяки ... -
Перемога у фотоконкурсі «Батьківщина у світлині»
21.08.2025 14:16Вітаємо пана Михайла з перемогою у фотоконкурсі! -
Книга-новинка! "Червоним по чорному" Михайла Міляна
09.08.2025 20:46Вітаємо автора з новою вистражданою книгою! Миру, здоров'я та творчого натхнення!
Наиболее читаемые
Syndication
My Blog
Форма входа
Глава 35
- Подробности
- Категория: Лия
- Опубликовано 22.10.2014 17:33
Сомнений больше не было: я нахожусь в каком-то заколдованном мире, в котором правит всесильное зло.
А между тем массивные ветви плюща плавно, но уверенно проникали сквозь окна и щели, стремительно вползали в дверь, заполняя собой всё пространство. Отброшенная ударом двери вглубь комнаты, я не могла пошевелиться. Волшебные зеленые руки жадно простирались ко мне, обвивали тело, затягивая, подобно силкам, в свои смертельные сети. Кричать о помощи было бесполезно: кругом стоял зелёный мрак. Несмотря на то, что всё моё тело было сковано, я не выпускала из рук ключ, перерезая им ветви-щюпальца. Но вскоре и руки были обездвижены. Враг всё туже затягивал меня своей зелёной удавкой, ломая ребра, грудную клетку. Я не ощущала ног, голова разрывалась от боли. Впрочем, боли было так много, что её нельзя было вычленить. Я почувствовала, что теряю сознание. В этот момент пальцы рук непроизвольно разжались, и ключ со стуком упал на пол. Сразу же всё передо мной закружилось, завертелось,и зелёный занавес куда-то исчез. Я стала стремительно падать вниз. Вместе со мной летели вниз бревна дома, мебель, фотографии. Казалось, мы опускаемся по какому-то белому тоннелю. Затем всё вокруг стало растворяться, испаряться, подобно облакам. Мое тело рассыпалось на тысячи квадратиков, которые, как в мозаике, распадались, а потом опять собирались вместе…
Когда я пришла в себя, то увидела перед собой своего лечащего врача и не на шутку испуганную Мил. Я лежала в зале на небольшом диванчике. Огромную комнату освещала таких же впечатляющих размеров люстра. Две пары удивлённых глаз смотрели на меня, как будто видели впервые. Убедившись, что я пришла в себя, врач, заулыбавшись, обратилась ко мне:
- Здравствуйте, Эм! Как вам спалось?
Подробнее...