Комментарии
-
Є книги, які читають один раз. Є ті, до яких повертаються
24.02.2026 12:44 -
Юрій ряст: Світло донецького слова
19.02.2026 17:39Дуже тепла, добра і "тиха" лірика Юрія Ряста - саме до душі, до серця довгими зимовими вечорами. -
Є книги, які читають один раз. Є ті, до яких повертаються
18.02.2026 22:45Поверталась і не раз. Але не можу читати через силу. Містика якась)))) -
Пеппі Довгапанчоха — дівчинка, яка зламала всі шаблони
16.02.2026 21:4110/10. Це книга-вітамін, яка лікує від зайвої серйозності та нагадує: у кожному з нас живе бунтівник ... -
Бібліотечний бум на книгу "Служниця" Фріди Макфадден
12.02.2026 14:27Не читала - не дивилася, але звучить ІНТРИГУЮЧЕ! Пошукаю електронний варіант книги. Хоча разом зі ШІ ... -
155 років від дня народження Лесі Українки
12.02.2026 14:01Читання тексту та музичне виконання тексту сприймається по-різному. Але цікаво, неперевершено. -
Сяйво рідного дому: Соняшники
10.02.2026 23:29Творча робота Вікторії нагадує рідні міста, дім, близьких людей. Справжнє сяйво рідного дому. Чекаємо ... -
"Читацький гід" в Інстаграм бібліотеки пропонує #ЧитайДумай про що?
04.02.2026 16:33Насправді, є над чим подумати -
«Кафе на краю світу» Джона Стрелекі
04.02.2026 15:50Нова книга — як нове знайомство. З автором. З героями. І, несподівано, із самим собою. Це історія про ... -
Що стається з книгою, коли її не читають?
29.01.2026 23:17Для мене це «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Він зберігає дуже просту, але водночас складну ... -
"Читацький гід" запрошує "посмакувати" книгу
16.01.2026 16:45Стейк із кров’ю під солодким соусом. На вигляд — ідеально поданий, акуратний, навіть апетитний. Перший ... -
Бібліотечний 2025-ий, або Рік, коли книги об'єднували
08.01.2026 18:55Креатив зашкалює, особливо у молодих фахівців :-) Дякую всій бібліотечній команді. Нас небагато, але ... -
#Читацький_гід в Інстаграм бібліотеки рекомендує книгу Емілі Сід "Це безжальне благословення"
01.01.2026 21:29Емілі Сід «Це безжальне благословення». Ця книга з перших сторінок тримає в напрузі. Мені сподобалося ... -
АРТПРОЄКТ "НАШІ" авторки Шабас Оксани - художниці з Костянтинівки (Донецька обл.)
27.12.2025 22:12Шануємо! Пам'ятаємо! -
"Читацький гід" в Instagram бібліотеки
26.12.2025 21:42Треба знайти час для читання книг, навіть якщо це не завжди просто :-) -
Бібліотека - переможець Всеукраїнського конкурсу!
24.12.2025 22:55Це неймовірно! Неочікувано! Але, правда!!! Ми - перемогли! Дякуємо нашій пані Ользі, провідному ... -
Рубрика #Голоси_сучасності або Що читати на зимові свята
18.12.2025 11:53Книга - новинка. А вже захотілось почитати :-) А вам, шановні відвідувачі? -
Зимове читання: «Веріті» Коллін Гувер
02.12.2025 23:01«Веріті» Коллін Гувер, а ще теплий плед і кава... тихий зимовий вечір... з новою книжкою. -
П’ятий відкритий міжнародний конкурс репортажної фотографії «Україна 2025»
28.10.2025 14:04Талановита людина талановита у всьому. Бажаємо нашому земляку-костянт инівцю, який зараз мешкає у м. -
Обласна акція "Словничок Донеччини"
28.10.2025 13:26Дуже цікаву інформацію знайшла, коли шукала матеріал за питанням діалектних слів Донеччини, а саме ...
Наиболее читаемые
Syndication
My Blog
Форма входа
Глава 35
- Подробности
- Категория: Лия
- Опубликовано 22.10.2014 17:33
Сомнений больше не было: я нахожусь в каком-то заколдованном мире, в котором правит всесильное зло.
А между тем массивные ветви плюща плавно, но уверенно проникали сквозь окна и щели, стремительно вползали в дверь, заполняя собой всё пространство. Отброшенная ударом двери вглубь комнаты, я не могла пошевелиться. Волшебные зеленые руки жадно простирались ко мне, обвивали тело, затягивая, подобно силкам, в свои смертельные сети. Кричать о помощи было бесполезно: кругом стоял зелёный мрак. Несмотря на то, что всё моё тело было сковано, я не выпускала из рук ключ, перерезая им ветви-щюпальца. Но вскоре и руки были обездвижены. Враг всё туже затягивал меня своей зелёной удавкой, ломая ребра, грудную клетку. Я не ощущала ног, голова разрывалась от боли. Впрочем, боли было так много, что её нельзя было вычленить. Я почувствовала, что теряю сознание. В этот момент пальцы рук непроизвольно разжались, и ключ со стуком упал на пол. Сразу же всё передо мной закружилось, завертелось,и зелёный занавес куда-то исчез. Я стала стремительно падать вниз. Вместе со мной летели вниз бревна дома, мебель, фотографии. Казалось, мы опускаемся по какому-то белому тоннелю. Затем всё вокруг стало растворяться, испаряться, подобно облакам. Мое тело рассыпалось на тысячи квадратиков, которые, как в мозаике, распадались, а потом опять собирались вместе…
Когда я пришла в себя, то увидела перед собой своего лечащего врача и не на шутку испуганную Мил. Я лежала в зале на небольшом диванчике. Огромную комнату освещала таких же впечатляющих размеров люстра. Две пары удивлённых глаз смотрели на меня, как будто видели впервые. Убедившись, что я пришла в себя, врач, заулыбавшись, обратилась ко мне:
- Здравствуйте, Эм! Как вам спалось?
Подробнее...