Комментарии
-
Книжковий форум на колесах
26.02.2026 21:05 -
Куклы БЛАЙЗ
26.02.2026 18:47у меня наоборот. в этот раз быстрее все происходит) кокс, меф, шиш, гаш у меня наоборот. в этот ... -
Куклы БЛАЙЗ
26.02.2026 10:20они долго кормили завтраками с отправкой, а потом и вовсе закрылись... кокс, меф, шиш, гаш магазин ... -
Суп из осетрины по-донбасски
26.02.2026 06:16Для безопасного и удобного ношения в повседневной жизни рассмотрите ножи складные автоматические ... -
Суп из осетрины по-донбасски
26.02.2026 06:16Откройте для себя полезные детокс программы для очищения, которые помогут вам восстановить здоровье и ... -
Книжковий форум на колесах
26.02.2026 05:16осушение котлованов осушение котлованов . -
Куклы БЛАЙЗ
26.02.2026 01:58ребята как-то странно работают,но надеюсь,что честно кокс, меф, шиш, гаш чистым не очень понравился:(опе ... -
Куклы БЛАЙЗ
25.02.2026 23:52Заказал АМ 2233,разведу 1 к 15 Посмотрим что из этого получится)отпиш усь ещё кокс, меф, шиш, гаш но ... -
Є книги, які читають один раз. Є ті, до яких повертаються
24.02.2026 12:44А я раз 15 прочёл -
Юрій ряст: Світло донецького слова
19.02.2026 17:39Дуже тепла, добра і "тиха" лірика Юрія Ряста - саме до душі, до серця довгими зимовими вечорами. -
Є книги, які читають один раз. Є ті, до яких повертаються
18.02.2026 22:45Поверталась і не раз. Але не можу читати через силу. Містика якась)))) -
Пеппі Довгапанчоха — дівчинка, яка зламала всі шаблони
16.02.2026 21:4110/10. Це книга-вітамін, яка лікує від зайвої серйозності та нагадує: у кожному з нас живе бунтівник ... -
Бібліотечний бум на книгу "Служниця" Фріди Макфадден
12.02.2026 14:27Не читала - не дивилася, але звучить ІНТРИГУЮЧЕ! Пошукаю електронний варіант книги. Хоча разом зі ШІ ... -
155 років від дня народження Лесі Українки
12.02.2026 14:01Читання тексту та музичне виконання тексту сприймається по-різному. Але цікаво, неперевершено. -
Сяйво рідного дому: Соняшники
10.02.2026 23:29Творча робота Вікторії нагадує рідні міста, дім, близьких людей. Справжнє сяйво рідного дому. Чекаємо ... -
"Читацький гід" в Інстаграм бібліотеки пропонує #ЧитайДумай про що?
04.02.2026 16:33Насправді, є над чим подумати -
«Кафе на краю світу» Джона Стрелекі
04.02.2026 15:50Нова книга — як нове знайомство. З автором. З героями. І, несподівано, із самим собою. Це історія про ... -
Що стається з книгою, коли її не читають?
29.01.2026 23:17Для мене це «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Він зберігає дуже просту, але водночас складну ... -
"Читацький гід" запрошує "посмакувати" книгу
16.01.2026 16:45Стейк із кров’ю під солодким соусом. На вигляд — ідеально поданий, акуратний, навіть апетитний. Перший ... -
Бібліотечний 2025-ий, або Рік, коли книги об'єднували
08.01.2026 18:55Креатив зашкалює, особливо у молодих фахівців :-) Дякую всій бібліотечній команді. Нас небагато, але ...
Наиболее читаемые
Syndication
My Blog
Форма входа
Великий Майстер «українського поетичного кіно»
- Подробности
- Категория: #громадачитає
- Опубликовано 09.01.2025 14:23
Параджанов Сергій Йосипович (09.01.1924–20.07.1990) – культове ім’я в історії світового кінематографа, режисер, сценарист і композитор, один із найяскравіших представників «українського поетичного кіно».
Сергій Параджанов – унікальний майстер, який створив свою неповторну кінематографічну мову. У житті був незвичайною людиною – непередбачуваний, епатажний, з блискучою фантазією і пристрастю до різноманітних містифікацій.
Фільми Сергія Параджанова – «Тіні забутих предків», «Колір граната», «Перший хлопець» і багато інших стали класикою. Міжнародне визнання прийшло до нього після екранізації 1964 р. повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 гран-прі) у 21 країні світу.
Натхненний тріумфом, Сергій Параджанов взявся до роботи над новою стрічкою – «Київські фрески». На жаль, керівництво Держкіно було налаштоване до Параджанова різко негативно – звинуватили його в сюрреалізмі і фільм продемонструвати не дали. Параджанову довелося переїхати з Києва до Єревана. 1968 р. зняв свій головний шедевр, картину, яка вважається одним із найвизначніших творів світового кіно – «Колір граната».
Про себе сам митець казав: «Я – вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в’язниці за український націоналізм». Саме за фільми, які не вписувалися в стандарти радянської влади, Сергія Параджанова було тричі заарештовано. Серед висунутих слідством Параджанову звинувачень за шістьма статтями Кримінального кодексу були незаконні валютні операції, розкрадання народного майна, пограбування церков, зловживання службовим становищем, антигромадська поведінка та спекуляція іконами. Проте у ході слідства все це було відхилене за недоведеністю, натомість режисера звинуватили у «мужолозтві із застосуванням насильства» та поширенні порнографічної продукції.
Останнє місце, де Параджанов відбував свій термін, – Перевальська виправна колонія (Україна).
У колонії Параджанов перебував у дуже тяжких умовах. Його неодноразово били й катували, не давали змоги писати й малювати. Але творча натура все одно знайшла вихід – Сергій збирав кришки від пляшок молока, зроблені з фольги, заливав їх смолою і робив гравірування.
Ці твори – портрети Богдана Хмельницького, Миколи Гоголя – охрестили «талерами Параджанова».
Знівечивши життя й кар’єру Параджанова-режисера, колонія виплекала Параджанова-художника. Не маючи змоги довгий час проявляти себе в кінематографі, він зосередився на створенні колажів, що сприймалися його уявою як застиглі кадри кінострічки. За роки тюремного ув’язнення він виконав близько 800 робіт. Крім колажів ним створено цілу колекцію ляльок, шикарно оздоблених дамських капелюшків.
Провівши п’ять років у таборах суворого режиму, за якими пішли п’ятнадцять років творчого простою, Сергій Параджанов все-таки знайшов у собі сили повернутися до улюбленої професії та завоювати світове визнання.
Останній свій фільм «Ашик-Керіб» Сергій Параджанов зняв 1988 p. На прем’єрі фільму, яка відбулась у Києві, він дав своє останнє інтерв’ю... українською мовою. Наприкінці Параджанов сказав: «Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому його розумію я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського!.. Не знаю, що чекає на мене, але знаю, що хотів померти в Україні. Хоч би там як, а я їй багато чим завдячую. Вона велика друга моя Батьківщина».
Але помер видатний режисер у Єревані 20 липня 1990 р. Того ж року отримав звання народного артиста України (посмертно), а 1991 р. – Національну премію України імені Тараса Шевченка.
#Бібліотека_на_бульварі

Подробнее...