Комментарии
-
Куклы БЛАЙЗ
28.11.2025 05:13 -
Суп из осетрины по-донбасски
27.11.2025 21:49золотая виза оаэ недвижимость предоставляет уникальную возможность для инвесторов и их семей наслаждаться ... -
Книжковий форум на колесах
27.11.2025 19:24Эффективное решение для производственны х объектов — современная вентиляция с рекуперацией тепла и ... -
Куклы БЛАЙЗ
27.11.2025 13:00Капча из восьми букв защищает кракен даркнет вход от автоматических атак и брутфорса паролей. -
Книжковий форум на колесах
27.11.2025 08:11содержание кракен ссылка -
Суп из осетрины по-донбасски
27.11.2025 01:13Если вы ищете надежные услуги по сколько стоит ремонт квартиры, мы готовы предложить вам профессиональны ... -
Суп из осетрины по-донбасски
26.11.2025 02:12Пихта Нордмана В мерцающем свете рождественских огней, среди заснеженных ландшафтов и предвкушения ... -
Куклы БЛАЙЗ
25.11.2025 23:31Ищете создание лендингов сайтов интернет магазинов? -
П’ятий відкритий міжнародний конкурс репортажної фотографії «Україна 2025»
28.10.2025 14:04Талановита людина талановита у всьому. Бажаємо нашому земляку-костянт инівцю, який зараз мешкає у м. -
Обласна акція "Слвничок Донеччини"
28.10.2025 13:26Дуже цікаву інформацію знайшла, коли шукала матеріал за питанням діалектних слів Донеччини, а саме ... -
Михайло Мілян - учасник міжнародної фотовиставки «Fokus Award Еdition 16»
18.10.2025 15:52Пане Михайло дуже талановита людина. Колектив бібліотеки вітає нашого земляка з участю у міжнародній ... -
РІДНЕ МІСТО
11.10.2025 22:29Читаю вірш з надією повернутися додому :-) -
Авторська пісня про рідне місто
11.10.2025 22:27Дякуємо автору за участь у конкурсі та бажаємо перемоги! -
Всесвітній день усмішки — свято доброго настрою
03.10.2025 13:05Від усмішки всім стане тепліше :-) -
Про батьківський край у книг запитай
19.09.2025 14:34Хочеться побажати рідному місту у 155-ий день народження здійснення мрій! -
Андрій Любка «Щось зі мною не так»
08.09.2025 21:24Зараз читаю "Твій погляд, Чіо-Чіо-сан" Андрія Любки. Але це не просто читальна розвага... тут є про що ... -
Андрій Любка «Щось зі мною не так»
03.09.2025 12:29Отримала задоволення від участі у засіданні мовного клубу. Цікава зустріч з неординарним автором ... -
Майстер-класи в бібліотеці: коли творчість стає навчанням
26.08.2025 14:02Класний фахівець бібліотеки пані Ольга створює інтерактивні заходи і бібліографічну продукцію завдяки ... -
Перемога у фотоконкурсі «Батьківщина у світлині»
21.08.2025 14:16Вітаємо пана Михайла з перемогою у фотоконкурсі! -
Книга-новинка! "Червоним по чорному" Михайла Міляна
09.08.2025 20:46Вітаємо автора з новою вистражданою книгою! Миру, здоров'я та творчого натхнення!
Наиболее читаемые
Syndication
My Blog
Форма входа
Великий Майстер «українського поетичного кіно»
- Подробности
- Категория: #громадачитає
- Опубликовано 09.01.2025 14:23
Параджанов Сергій Йосипович (09.01.1924–20.07.1990) – культове ім’я в історії світового кінематографа, режисер, сценарист і композитор, один із найяскравіших представників «українського поетичного кіно».
Сергій Параджанов – унікальний майстер, який створив свою неповторну кінематографічну мову. У житті був незвичайною людиною – непередбачуваний, епатажний, з блискучою фантазією і пристрастю до різноманітних містифікацій.
Фільми Сергія Параджанова – «Тіні забутих предків», «Колір граната», «Перший хлопець» і багато інших стали класикою. Міжнародне визнання прийшло до нього після екранізації 1964 р. повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 гран-прі) у 21 країні світу.
Натхненний тріумфом, Сергій Параджанов взявся до роботи над новою стрічкою – «Київські фрески». На жаль, керівництво Держкіно було налаштоване до Параджанова різко негативно – звинуватили його в сюрреалізмі і фільм продемонструвати не дали. Параджанову довелося переїхати з Києва до Єревана. 1968 р. зняв свій головний шедевр, картину, яка вважається одним із найвизначніших творів світового кіно – «Колір граната».
Про себе сам митець казав: «Я – вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в’язниці за український націоналізм». Саме за фільми, які не вписувалися в стандарти радянської влади, Сергія Параджанова було тричі заарештовано. Серед висунутих слідством Параджанову звинувачень за шістьма статтями Кримінального кодексу були незаконні валютні операції, розкрадання народного майна, пограбування церков, зловживання службовим становищем, антигромадська поведінка та спекуляція іконами. Проте у ході слідства все це було відхилене за недоведеністю, натомість режисера звинуватили у «мужолозтві із застосуванням насильства» та поширенні порнографічної продукції.
Останнє місце, де Параджанов відбував свій термін, – Перевальська виправна колонія (Україна).
У колонії Параджанов перебував у дуже тяжких умовах. Його неодноразово били й катували, не давали змоги писати й малювати. Але творча натура все одно знайшла вихід – Сергій збирав кришки від пляшок молока, зроблені з фольги, заливав їх смолою і робив гравірування.
Ці твори – портрети Богдана Хмельницького, Миколи Гоголя – охрестили «талерами Параджанова».
Знівечивши життя й кар’єру Параджанова-режисера, колонія виплекала Параджанова-художника. Не маючи змоги довгий час проявляти себе в кінематографі, він зосередився на створенні колажів, що сприймалися його уявою як застиглі кадри кінострічки. За роки тюремного ув’язнення він виконав близько 800 робіт. Крім колажів ним створено цілу колекцію ляльок, шикарно оздоблених дамських капелюшків.
Провівши п’ять років у таборах суворого режиму, за якими пішли п’ятнадцять років творчого простою, Сергій Параджанов все-таки знайшов у собі сили повернутися до улюбленої професії та завоювати світове визнання.
Останній свій фільм «Ашик-Керіб» Сергій Параджанов зняв 1988 p. На прем’єрі фільму, яка відбулась у Києві, він дав своє останнє інтерв’ю... українською мовою. Наприкінці Параджанов сказав: «Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому його розумію я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського!.. Не знаю, що чекає на мене, але знаю, що хотів померти в Україні. Хоч би там як, а я їй багато чим завдячую. Вона велика друга моя Батьківщина».
Але помер видатний режисер у Єревані 20 липня 1990 р. Того ж року отримав звання народного артиста України (посмертно), а 1991 р. – Національну премію України імені Тараса Шевченка.
#Бібліотека_на_бульварі

Подробнее...